Урок-тренінг по основам здоров’я у 7 класі.
Тема: Формування корисних та шкідливих звичок
у підлітків.
Мета: дати поняття «звичка»,
ознайомити з механізмом формування звичок, навчити розрізняти корисні та
шкідливі звички; формувати вміння аналізувати власні звички; розвивати такі
якості як, наполегливість, бажання виробляти корисні звички; виховувати розумне
ставлення до вже сформованих звичок.
Логіка розкриття
теми.
1. Здоров’я – це не тільки
відсутність хвороб.
2. Здоров’я необхідно берегти
змолоду.
3. Звичка – це особлива форма
поведінки людини.
4. Різниця між корисними та
шкідливими звичками.
5. Значення корисних звичок.
6. Як шкідливі звички впливають на
здоров’я.
І. Мотивація навчальної діяльності.
«Здоров’я
настільки переважає всі блага життя, що воістину здоровий злидар щасливіший за
хворого короля»
А.
Шопенгауер.
- Чи згодні ви з
таким висловлюванням відомого німецького філософа А. Шопенгауер. В разі згоди
обґрунтуйте свою думку, в разі незгоди поясніть свою точку зору.
- А коли необхідно турбуватися про здоров’я?
Чому?
ІІ. Повідомлення теми та очікуваних результатів.
-
Сьогодні ми з вами розпочинаємо вивчати новий розділ «Соціальна
складова здоров’я», під час вивчення ми познайомимося з тим, що є корисним, а
що шкідливим у повсякденні, дізнаємося про вплив шкідливих звичок на організм,
навчимося безпечно поводитися в побуті та вірно обирати спосіб поведінки в
ризикованих ситуаціях, а також надавати домедичну допомогу в разі отруєння або
потрапляння хімічних речовин на шкіру та в очі.
-
Тема сьогоднішнього уроку записана на дошці, а очікуваними
результатами є: навчитися контролювати та аналізувати власні звички, усвідомити
шкоду, яку наносять шкідливі звички
організму людини.
-
Отже, розпочнемо нашу роботи з «мозкового штурму». Спробуйте дати
визначення поняттю «звичка». (По закінченні висловлювань підводиться підсумок і
розкривається перша таблиця «Звичка – особлива форма поведінки людини, яка
виявляється у здатності робити ті чи інші дії, що закріпилися внаслідок
багаторазового їх повторення.»).
-
Продовжте мою думку звички корисні – ЦЕ…, а шкідливі – ЦЕ…
Дякую. То ж яка різниця між цими видами звичок?
-
Давайте поміркуємо і визначимо,
який же механізм формування корисних звичок? Попрацюйте в парах і виробіть власну
стратегію.
-
Схема формування корисних звичок.
Корисна звичка. схема
Систематичність.
Постійність.
Наполегливість у
Позитивна мотивація. отриманні результату.
Бажання. Застосування
сили волі.
Знаючи механізм формування корисної звички вам потрібно
тільки реалізувати всі етапи, а корисна звичка не забариться.
-
Фізкультхвилина. Уявіть, що вам
вдалося перебороти себе і позбутися якоїсь шкідливої звички і ви в захваті
танцюєте танок свободи від своїх шкідливих звичок.
Пропоную вам гру для розвитку вашого вміння розрізняти
корисні та шкідливі звички, яка називається «Обери правильну відповідь»
Зачитуються різні звички, учні двома видами фішок повинні
обрати правильні відповіді. Синя фішка означатиме шкідливу звичку, а квітка – корисну.
На дошці необхідно розташувати ці фішки згідно вірному визначенню.
n мити руки перед їжею та після
неї
n регулярно чистити зуби
n агресивно відповідати на
справедливі зауваження
n стежити за собою
n бути пунктуальними
n розвивати свій фізичний стан
n переглядати навіть ті
телепередачі, що нецікаві
n ображати кожного разу на своїх
однокласників
n звинувачувати у своїх негарних
вчинках оточуючих
n бути чесними, навіть тоді, коли інші поруч цього не бажають
n бути ввічливими та охайними.
Отже, давайте зробимо висновок як впливають шкідливі
звички на організм, і чому сприяють корисні звички.
Схема 2.
Корисні звички
↓
Сприяють фізичному
та психічному розвиткові людини, виробленню позитивного ставлення до здорового
способу життя, підвищують працездатність, зміцнюють здоров’я.
Шкідливі звички
↓
Руйнують здоров’я,
відносини у родині, в колі друзів, в суспільстві, викликають неприємні почуття
в оточуючих, скорочують хвилини життя.
-
ІІІ. Підведення підсумків.
Вправа «Рефлексія».
Наш урок завершується і мені б хотілося,
щоб ви висловилися з приводу отриманих знань таким чином – «Я маю (називаєте
власну шкідливу звичку), але шляхом (вказуєте шлях подолання цієї звички) я досягну (називаєте передбачуваний або
бажаний результат).
Література:
Алексєєва В.О., Костриця Л.М. Технології
соціальної роботи з дезаптованими дітьми та молоддю// К.: Шкільний світ, 2009
Воронцова Т.В., Репік І.А. Основи
безпеки життєдіяльності. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних
закладів. – К.: Алатон, 2003. – С.143
Додаток 2
Особливості
психокорекційної роботи з підлітками та старшокласниками
(виступ на психолого –
педагогічному семінарі)
Проблема
важких підлітків - одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Зростання
підліткової злочинності збільшується темпами, що помітно випереджають темпи
зростання правопорушень в інших вікових групах. 70% злочинів скоюється особами
до 30 років. Оцінка будь-якої поведінки завжди передбачає її порівняння з
якоюсь нормою, проблемну поведінку часто називають девіантною. Девіантна
поведінка – це система вчинків чи окремі вчинки, що протирічать прийнятим в
суспільстві правовим чи моральним нормам. Девіантна поведінка ділиться на дві
великі категорії. По-перше – це поведінка, відхилена від норм психічного
здоров’я, при наявності вираженої чи невираженої психопатології. По-друге – це
антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні і культурні норми, особливо
правові. Коли такі вчинки порівняно незначні, їх називають правопорушеннями, а
коли серйозні і караються – злочинами. Відповідно говорять про делінквентну
(протиправну) і кримінальну (злочинну поведінку. Існує три групи факторів, які
можуть спричинити виникнення девіантної поведінки:
- біологічні,
- психологічні,
- соціальні.
Біологічні –
статеве дозрівання, яке пов’язане з нестійкістю різних фізіологічних систем,
незбалансованістю нервової і гуморальної систем - в підлітковому віці
найчастіше проявляються різні психічні захворювання; мінімальні мозкові
дисфункції, тобто незначні порушення нормального процесу дозрівання мозкових
структур. Такі порушення можуть виникнути внаслідок родових травм, впливу
інфекцій, токсичних речовин, радіоактивного опромінення як до народження
дитини, так і після народження. В дітей з ММД підвищена рухливість, вони
гіперактивні, неспокійні, не можуть довго утримувати увагу, концентрувати її на
чомусь одному, навіть дуже важливому. Це поєднується із зниженою розумовою
працездатністю, що, як правило, проявляється з початком навчання в школі. Такі
діти, при всьому бажанні добре вчитися, не можуть сконцентруватися, вони
неуважні, швидко втомлюються на уроці і починають пустувати, смішити інших
учнів, іноді проявляють дратівливість, агресивність, плаксивість, чи стають
млявими. Апатичними. При сприятливих умовах розвитку, соціальному поблажливому
режимі розумових навантажень, доброзичливому ставленні вчителів, правильному
вихованні в школі і вдома ММД компенсується і не приводить до негативних
наслідків. В протилежному випадку можлива соціальна дезадаптація дитини, що в
свою чергу є грунтом для виникнення потреби в зміні свого психічного стану –
від 20-90% дітей з ММД, що скоїли правопорушення; 28-84% скоїли правопорушення
внаслідок дисгармонійного протікання статевого дозрівання. Ретардація –
затримка темпу статевого дозрівання в асоціальних підлітків трапляється в 3-4
рази частіше, ніж в усій популяції. Характеризується затримкою росту, дитячою
пропорцією тіла, вторинні статеві ознаки відсутні, Дівчата – істероїдність,
підвищена сексуальність, Хлопці – розгальмованість потягів, втечі з дому,
агресія, алкоголізація. Психологічні фактори:
1. Акцентуації характеру (нестійка, гіпертимна,
істероїдна, епілептоїдна, інколи – лабільна ( в умовах емоційного
відштовхування)
2. Низький рівень особистісної зрілості (підвищена навіюваність,
слабкий контроль вітальних потреб, слабке прогнозування власної поведінки,
підлітки слабо вірять в свої сили і хороше ставлення до них).
3. Нестійка самооцінка – залежить від настрою, оточення,
від гостроти і складності ситуації. У важких підлітків самооцінка має тенденцію
до завищеності, що говорить про низьку критичність.
Неадекватний
рівень домагань, наприклад у сфері спілкування високий рівень домагань
призводить до - конфліктності, - несформованості моральних норм, - однобокості
емоційної сфери. В сфері навчання –
занижена самооцінка призводить до реакції відходу (уникнення складних ситуацій,
пасивне очікування), як було сказано раніше, - порушення психічних процесів,
швидка виснажливість. Соціальні фактори – негативні впливи, виховання в сім’ї.
92% випадків суїциду були пов’язані з проблемами в сім’ї. Вплив сімейного
середовища: - фіксація шляхом наслідування, - закріплення реакцій негативізму
(реакція на складну ситуацію), - пряме культивування, підкріплення з боку
оточуючих психопатичних реакцій (напр., одна дитина – психастенічний тип
розвитку, інфантилізм, приниження – епілептоїдізація – емоційна тупість.
Жорстокість, гіперопіка – зниження вольових якостей, синдром дитячого
пригнічення (б’ють дитину) – дитяча жорстокість. Отже, існують різні
макросоціальні і мікросоціальні умови виникнення важковиховуваності підлітків:
психофізичні детермінанти, психопатії, акцентуації характеру, мозкові
дисфункції і органічні ураження мозку, але ні один із факторів не є
вирішальним. Більш важливу роль грає те, як перетворюються ці фактори в психіці
підлітка, як сприймаються ним різні життєві події і обставини. Грає роль
слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до
несприятливих впливів, невміння долати труднощі; емоційна нестійкість,
схильність неадекватно реагувати на фрустраційну ситуацію, невміння знайти
продуктивний вихід з конфлікту.
Акцентуація
характеру, її прояви
Психолого-педагогічна корекція
Гіпертимний тип - недисциплінованість, - чітко виражена
реакція емансипації, - погано переносять жорстку дисціпліну, регламентований
режим, - лідери, - прагнучи спілкування потрапляють в коло асоціальних
елементів, - на фоні явної гіпертимної активності можуть виникати афективні і
парахарактерологічні реакції, рання алкоголізація, токсикоманійна поведінка,
емансиційні втечі.
- При неправильному вихованні, при потаканні,
гіперпротекції на гіпертимне ядро легко нашаровуються істероїдні риси.
Включення в цікаву і доступну діяльність. Небажані умови
бездоглядності так і жорстокий контроль, проти якого може виникнути реакція
протесту. У стосунках – доброзичливість, повага, допомога в реалізації
організаторських здібностей
Нестійкий
тип. Безініціативність, легке підпорядкування іншим, - невміння довести справу
до кінця, тяжіння до задоволень, бездіяльності,
- втечі з уроків,
легко потрапляють в компанію асоціальних підлітків,
- рано починають
палити, вживати спиртні напої, захоплюється азартними іграми, рано набувають
сексуальний досвід,
- нерідко кидають навчання, ніяка робота не приваблює.
- наслідують того, хто обіцяє негайні розваги,
-алкоголізація, наркоманія, втечі з дому.
Повний контроль
за поведінкою, система розумно організованих вимог, зацікавленість вчителем
Головне – пробудити інтерес, повагу до своєї особистості, власних позитивних
якостей. Такий підліток може довгий час не допускати порушень в поведінці.
Епілептоїдний
тип. Емоційність реакцій, злобність і жорстокість, іноді з елементами садизму,
схильні до алкоголізації, характерна реакція емансипації: вони вимагають від
батьків не тільки свободи, але й прав на матеріальні блага, застрягання афекту,
інертність моторики і мислення, авторитарні.
Аналіз і
оцінка їх поведінки в процесі індивідуальної бесіди. Акцентувати увагу на
шкоді, яку заподіює собі та іншим. Проявляти істинну зацікавленість проблемами
підлітка, спробувати у спільному пошуку вибрати найбільш прийнятне рішення.
Важливо, щоб в процесі бесіди учень грав активну роль, вчився говорити про свої
відчуття, переживання, проблеми, так як бідність мови, нездібність чітко і
аргументовано виразити свою думку може провокувати афективні вибухи
епілептоїдів в конфліктних ситуаціях
Істероїдний
тип. Черезмірний егоценризм і прагнення
звернути на себе увагу. Серед проявів істероїдності нерідко спостерігається
суїцидна поведінка. Суїцидний шантаж задовільняє істероїдний егоцентризм. Втеча
у хворобу, демонстративні прогулювання. Перебільшують свою схильність до
алкоголізації чи вживання наркотиків. Зберігаються риси дитячих реакцій
опозиції, імітації (втеча в хворобу, прогулювання, вживання алкоголю, крадіжки).
Реакція емансипації – втечі з дому, конфлікти з з рідними і дорослими, гучні
вимоги свободи ( хоча насправді не прагнуть позбутися уваги і турботи близьких).
Самооцінка далека від об’єктивної
Використовується
такий прийом: 1 етап – педагог іде назустріч потребі демонстративного підлітка
у підвищеній увазі,
- хвалить, робить різного роду нейтральні зауваження,
підходить, дивиться у зошит.
2 етап – коли
закріпилися позитивні результати. Звертає увагу тільки тоді, коли поведінка і
діяльність відповідає очікуванням педагога, підкріплюючи тим самим позитивні
зрушення у поведінці.
3 етап – коли
позитивні тенденції остаточно закріпилися, педагог переходить до переривчастої
схеми підкріплення – звертає увагу лише на прояви позитивної поведінки.
Шизоїдний
тип. Важко встановлюють контакти, реакція емансипації проявляється у вигляді
незадоволення існуючими порядками „відсутністю свободи”, алкоголізація,
делінквентність. Участь у групових правопорушеннях зустрічається рідко.
Підкреслюють свою незалежність і самостійність.
Відверта та
компетентна зацікавленість захопленнями учня. Відгородженість ускладнює
соціалізацію. Корекція моральних настанов.
Додаток 3
Обґрунтування
необхідності проведення корекційної роботи в допрофільному та профільному
навчанні.
«Мистецтво навчання є мистецтвом
пробуджувати в юних душах
допитливість і потім
задовольняти її...»
Анатоль Франс
Сучасна школа
переживає нині досить складний період, коли здійснюється рішучий поворот
педагогічного процесу до особистості школяра. Нова школа має поважати гідність
кожного учня, його індивідуальні запити й інтереси, створювати сприятливі умови
для самопізнання, саморозвитку, самовизначення та самореалізації особистості
школяра. В ході навчально-виховної діяльності має відбуватися цілеспрямований
розвиток певної системи психічних якостей особистості учня, що так необхідно
для сучасного життя.
Але варто
зазначити, що навчально-виховна діяльність не завжди забезпечує гармонійний
розвиток особистості учнів. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах
профільного навчання, яке інтенсифікує діяльність старшокласників, що досить
часто призводить до надмірного інтелектуального і фізичного напруження, появі
особистісних дисгармоній у школярів. Результати наукових досліджень свідчать
про те, що в умовах швидкої інформатизації навчального простору особистісний
розвиток старшокласників супроводжується такими проявами дисгармоній, як перевтома,
підвищена тривожність, внутрішньоособистісні конфлікти, акцентуація характеру,
загроза суїциду, та інші.
До цього
слід додати і проблему професійного самовизначення школярів, яка досить часто
виявляє такі аспекти: нездатність учнів свідомо оцінювати власні вміння і
навички, невміння орієнтуватися у світі сучасних професій та аналізувати ринок
праці, нехтування фізичними особливостями при виборі професій, що ставлять
певні вимоги до здоров’я та фізичного стану, гонитва за так званими «популярними»
професіями не маючи для цього ні схильностей, ні матеріального забезпечення.
Тому всі ці
проблеми потребують соціально-психологічної корекції.
Концепцією профільного навчання визначено завдання організації
впровадження психологічного супроводу допрофільної підготовки та профільного
навчання. Основні цілі профільного навчання полягають у необхідності
забезпечення умов рівного доступу до здобуття якісної загальноосвітньої
профільної та допрофесійної підготовки учнівської молоді, виявлення та
розвиткові професійних інтересів, реалізації ідеї неперервної освіти упродовж
життя.
Тобто, профільна школа потенційно має найбільше можливостей щодо
практичної реалізації принципу особистісно-зорієнтованого навчання та реально
створює умови для вибору кожним учнем власної освітньої траєкторії з метою
опанування предметними знаннями, уміннями, навичками та досвідом практичної
діяльності, які максимальною мірою відповідають його бажаній сфері майбутньої
професійної діяльності.
Нормативно-правовим
та організаційним забезпеченням психологічного супроводу допрофільного та
профільного навчання є:
-
наказ Міністерства освіти і науки України від 11.09.2009 р. № 854 „Про
затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі”;
-
План дій психологічної служби системи освіти України, затверджений
наказом Міністерства освіти і науки України
від 19.06.2008 №554 “Про виконання рішення колегії Міністерства освіти і
науки України з питання “Про стан та подальший розвиток психологічної служби
системи освіти України”.
Своє майбутнє школяр повинен визначити
задовго до останнього шкільного дзвоника. Але часто шляхи, які обирають учні
для професійного самовизначення досить сумнівні: поради друзів, батьків,
вивчення довідників для абітурієнтів, читання популярної літератури про
професії, власні переконання, не підтверджені реальними вміннями та навичками
тощо. І як наслідок, поява молодих людей, для яких обрана професія стає
тимчасовою, не улюбленою, відразливою, а сама людина отримує підвищений фактор
невротизації, незадоволення собою та своїм стилем життя.
Проаналізуємо джерела невірного обрання
майбутньої професії:
·
Діти обирають професію без врахування потреб ринку праці, що
веде до зростання безробіття, тривалого не працевлаштування, яке веде до
зниження кваліфікації, проявам особистісної дезадаптації,неможливості само
реалізуватися, само вдосконалитися, виникненню фрустрації, підвищення ризику
суїцидальної поведінки;
·
Вибір професії як особистісно неусвідомлений факт – під впливом
порад батьків, друзів, знайомих, як соціально «престижної». В даному випадку
такий вибір часто веде до неможливості оволодіти цією спеціалізацією і знову ж
таки до асоціальних проявів;
·
Неврахування професійних вимог, які ставить певна професія до
фізіологічних та психологічних особливостей людини. Загалом, навіть, здобувши
таку професію, людина не зможе працювати в силу своїх фізіологічних та
психологічних особливостей. Результатом може бути незадоволеність своїм життям,
собою, навколишнім світом, що, звичайно, не є позитивним явищем;
·
Неврахування матеріального стану сім`ї. За таких умов, людина ні на крок не близиться до
отримання професії та не зможе реалізуватися, ціла низка проблем особистості.
Тому вибір професії повинен враховувати три аспекти:
фізіологічний стан, психологічний стан, соціальний стан.
Фізіологічний аспект повинен включати урахування рівня
фізичного здоров’я, наявність спадкових чи хронічних хвороб, прогнозування
поліпшення чи погіршення стану здоров’я, в наслідок обрання тієї чи іншої
професії.
Психологічний
аспект обов’язково повинен включати: знання про рівень розвитку основних
психічних процесів, визначення характеру, темпераменту, наявності акцентуації,
ступенів адаптації до нових умов, інтегральності, прагнення до домінування,
дослідження функціональної асиметрії мозку, ведучого способу реагування в
конфліктних ситуаціях.
Професійна
взаємодія практичного психолога і учнів має базуватися на збагаченні
необхідними знаннями і вміннями. В процесі взаємодії психолог допомагає учневі
пізнавати й враховувати індивідуальні особистісні характеристики, зокрема: 1)
типологічні (особливості темпераменту); 2) інтелектуальні; 3) характеріологічні
(зокрема, виявлені акцентуації характеру дитини); 4) мотиваційні (провідні
мотиви, смисли); 5) комунікативні (здатність до комунікації, особливості
поведінки в колективі тощо).
Традиційною
психологією вважається, що представники різних типів темпераменту можуть
обирати, опановувати і реалізувати будь-які види профілів і професій. Для
цього, за даними деяких психологів, треба лише сформувати адекватний
індивідуальний стиль діяльності. Психолог має діагностувати одну з чотирьох
типологічних груп – холероїдів, сангвіноїдів, меланхолоїдів та флегматоїдів.
Для холероїдів і сангвіноїдів більше
підходять швидкі, моторні та енергоємні види діяльності – спортивна,
менеджментська, виробнича, технологічна, хореографічна, сільськогосподарська,
економічна. Для них найбільше підходять такі профілі і професії, як проектно-конструкторський,
технологічний, образотворчий, літературний (фантастика), управлінський тощо. Їм
підходить гуманітарний, соціологічний, лінгвістичний, юридичний, управлінський,
економічний, побутово-обслуговуючий, хореографічний, театральний, педагогічний.
Для
флегматоїдів найбільш адекватні повільні, а для меланхолоїдів – ще й
недостатньо енергоємні види діяльності – індивідуальна природничо-наукова,
мистецтвознавча, народних ремесел. Флегматоїди та частина меланхолоїдів
демонструє переважаючу спрямованість у минуле, тому для них найбільше підходять
такі профілі та професії, як історичний, архівний, природничо-науковий,
філософський, гуманітарний, мистецтвознавчий, театральний, народних ремесел
тощо. Для них більш доцільними є такі профілі, як природничо-науковий
(індивідуальні, “кабінетні” різновиди наукових професій),
комп’ютерно-інформаційний, дизайнерський, мистецтвознавчий, народних ремесел
тощо.
Виявлення
рівня мотиваційної готовності учня до профільного навчання може допомогти скорегувати
проведення роботи щодо підвищення мотивації або задоволення її реалізації.
Третій аспект
повинен враховувати можливість отримати дану професію відповідно до
матеріального стану, перспективу працевлаштування на ринку праці, кар’єрний
ріст, можливість обрання суміжної більш затребуваної професії.
Отже,
враховуючи ці аспекти є можливість найбільш виважено підійти до майбутнього
вибору професії.
Неправильний
вибір професії безпосередньо і опосередковано може стати причиною зламу особистості.
Саме з цією метою і повинна проводитися планомірна корекційно-розвивальна,
корекційно-відновлювальна робота.
Ще одним
важливим напрямком корекційної роботи є формування стратегії життя. На думку
К.А. Абульханової-Славської, стратегія життя є стратегією пошуку, обґрунтування
і реалізації особистості у житті шляхом співвіднесення життєвих вимог з її
активністю, цінностями, способом самоутвердження. Під стратегією життя
розуміється такий спосіб буття, система цінностей і цілей, реалізація яких,
згідно уявлень людини, дозволяє зробити життя найбільш ефективним. Отже,
стратегія життя – це мистецтво ведення власного життя, головною метою якого є
пошук і здійснення свого унікального смислу, вміння організовувати його таким
чином, щоб воно було найбільш ефективним з точки зору власного уявлення про
його ефективність. З цього випливає, що практичний психолог та соціальний
педагог, повинні здійснювати корекцію цінностей учнів, формувати соціально
прийнятні способи самоутвердження, розвивати особистісну активність, а ще вчити
почасовому плануванню.
Немає коментарів:
Дописати коментар